В Рахівському районі найвисокогірніші полонини в Україні, весною мешканці району змішують своїх овець у великі отари(300-700 голів) та доять овець щоб виміряти скільки власник вівці отримає овечого сиру за літо з якого виготовить дуже корисну та смачну Бриндзю для своєї сімї на цілий рік. Називається це свято «Міра», на протязі літа люди по черзі будуть підніматись на полонини до пастухів за своїм сиром.
Восени коли температура повітря опуститися отари повернуться в околиці сіл до перших снігопадів, зимувати будуть вдома, і так щороку. А у вересні всі мешканці району (32 населені пункти) зустрінуться на щорічному фестивалі ГУЦУЛЬСЬКА БРИНДЗЯ в місті РАХІВ на амфітеатрі по вул. Буркут, ця традиція продовжується ще з 60 х років.
«Объективные Путешествия». Высоко-высоко в Карпатских горах живут пастухи-гуцулы. И так же как в стародавние времена, пасут овец. И варят овечий сыр — Вурда. Видео о жизни пастухов и овец, и секретах сыроварения.
Понад півтисячу років гуцули у Карпатах випасають овець і роблять бриндзю. За цей час технологія її виготовлення практично не змінилася: бриндзю так само роблять на полонинах (не нижче 700 метрів над рівнем моря) за старовинною технологією, з використанням дерев’яного посуду – все, як робили предки.
Унікальний органічний сир! З грудня 2019 року гуцульська овеча бриндзя зареєстрована першим українським продуктом із географічним зазначенням. Тільки члени Асоціації виробників карпатських високогірних сирів, продукція яких відповідно сертифікована, мають право називати її гуцульською овечою бриндзею. А їх продукт відтепер захищений міжнародним законодавством.
Популяризація гуцульської овечої бриндзі має дати поштовх відродженню вівчарства на Гуцульщині. А ще – посприяти розвитку туризму в гірських районах. Бо бриндзя стане однією з родзинок «Дороги вина і смаку Закарпаття», яка допоможе розвивати в області еногастрономічний туризм.
Стежте за оновленнями на каналі проекту «Бютифул Карпати».
Романюки із карпатського села Топільче випікають традиційний гуцульський хліб за особливим рецептом, грають на декількох музичних інструментах та володіють унікальними техніками співу. Голосом Параски Романюк захоплюються не лише в Україні, а й за її межами. Разом із чоловіком та сином вони щодня печуть хліб та продають його в навколишні села. Поки печуть — співають. Так вони бережуть, відтворюють гуцульські традиції та передають свої знання іншим.
Традиція виробництва овечого сиру на полонинах продовжується. Ця полонина, яка знаходиться прямо під Попіваном (Чорногора), особливо рясніє краєвидами та своєрідною атмосферою.
Село Яворів відоме тим, що саме тут поширена традиція ліжникарства – створення ковдр з овечої вовни. Раніше ця традиція була поширена серед гуцулів, але вдалося її зберегти лише у одному селі. Гуцули вважають, що ліжники – це їх унікальний винахід і таких виробів більше не створюють ніде.
Документальний фільм про гуцульську культуру. Подивіться якой буває Україна.
Документальный фильм о гуцульской культуре. Посмотрите какой бывает Украина.